позбиваний

ПОЗБИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позбива́ти.

Ходила [Уляна] швидко, бігцем, і носки робочих черевиків завжди були позбивані (Чорн., Визвол. земля, 1950, 112);

Стадницький.. бачить темні, землею пересушені ноги, покалічені пальці, позбивані нігті (Стельмах, І, 1962, 628);

Вози за возами тяглися улицею довженним рядом, обладовані трунами, наборзі позбиваними з неструганих дощок (Фр., V, 1951, 193);

// позби́вано, безос. присудк. сл.

У кров позбивано коліна [у пастуха] (Сос., І, 1957, 347);

Школярські парти.. позбивано тепер гвіздками й клинцями (Гр., І, 1963, 241).

Значення в інших словниках

1. позбиваний — позби́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. позбиваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до позбивати. || позбивано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позбиваний — ПОЗБИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до позбива́ти. Ходила [Уляна] швидко, бігцем, і носки робочих черевиків завжди були позбивані (С. Чорнобривець); Стадницький .. бачить темні, землею пересушені ноги, покалічені пальці, позбивані нігті (М.  Словник української мови у 20 томах