позбиваний
ПОЗБИ́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до позбива́ти.
Ходила [Уляна] швидко, бігцем, і носки робочих черевиків завжди були позбивані (С. Чорнобривець);
Стадницький .. бачить темні, землею пересушені ноги, покалічені пальці, позбивані нігті (М. Стельмах);
Вози за возами тяглися улицею довженним рядом, обладовані трунами, наборзі позбиваними з неструганих дощок (І. Франко);
// позби́вано, пред.
У кров позбивано коліна [у пастуха] (В. Сосюра);
Школярські парти .. позбивано тепер гвіздками й клинцями (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)