1. Словник української мови у 20 томах

позбиваний

ПОЗБИ́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до позбива́ти.

Ходила [Уляна] швидко, бігцем, і носки робочих черевиків завжди були позбивані (С. Чорнобривець);

Стадницький .. бачить темні, землею пересушені ноги, покалічені пальці, позбивані нігті (М. Стельмах);

Вози за возами тяглися улицею довженним рядом, обладовані трунами, наборзі позбиваними з неструганих дощок (І. Франко);

// позби́вано, пред.

У кров позбивано коліна [у пастуха] (В. Сосюра);

Школярські парти .. позбивано тепер гвіздками й клинцями (Б. Грінченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позбиваний — позби́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. позбиваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до позбивати. || позбивано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позбиваний — ПОЗБИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позбива́ти. Ходила [Уляна] швидко, бігцем, і носки робочих черевиків завжди були позбивані (Чорн., Визвол. земля, 1950, 112); Стадницький.. Словник української мови в 11 томах