позбивати

ПОЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. кого, що. Збити ударом, поштовхом, змусити впасти всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, у багатьох місцях.

– Тоді я як телепну одного [чорта] по рогах! роги й поспадали. Я вперіщила по рогах і другого, і тому позбивала роги (І. Нечуй-Левицький);

Що град листя позбивав, то Кох думає, що то курка поїла (Леся Українка);

– Якісь кінні за нами гналися .. Ми їх з коней позбивали, вони й відстали, – закінчив він насмішкувато (Григорій Тютюнник);

– Зараз саме час .. позбивати бур'ян, що наріс попід деревами (М. Чабанівський);

На подвір'ї стояла чиясь стара бочка, я позбивав обручі і вийняв дві клепки (Л. Смілянський).

2. кого, перен. Змусити всіх або багатьох відмовитися від певного напряму думок, переконань, від здійснення чого-небудь.

3. що. Ударом, тертям стерти все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях;

// Стоптуючи, зіпсувати (підошви, підбори, взагалі взуття).

[Орина:] Краще не ходіть до нашого двору, щоб бува підківок не позбивали (В. Собко);

// Ударяючи або тручи об що-небудь, ушкодити, зранити (руки, ноги, шкіру на тілі і т. ін.).

Сонце пече її..; білі ноги на каміння позбивала..; йде [Хима], ні на що не вважає (Марко Вовчок);

На бруку він позбивав нігті, ноги стали чорними від запеченої крові, змішаної з піском (П. Колесник).

4. Виготовити все або багато чого-небудь з окремих частин, з'єднавши їх в одне ціле.

Позбивати ящики з дощок.

(1) Позбива́ти з ніг – те саме, що Збива́ти / зби́ти з ніг (усіх або багатьох) (див. збива́ти).

– На сміх мене, на глум... Не діждетесь! Щоб вам чарка ота в горлянку не полізла, та щоб вона вам розум затуманила, щоб вона вас, окаянних, з ніг позбивала! (А. Шиян).