1. Словник української мови Грінченка

позбивати

Позбива́ти, -ва́ю, -єш

гл. То-же, что и збити, но о многихъ или о многомъ. Баран роги позбивав. Мнж. 6. Всіх нехай із глудзу позбиває. К. Дз. 44.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позбивати — позбива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позбивати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Збити ударом, поштовхом, змусити впасти всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь, у багатьох місцях. 2》 перен. Змусити всіх чи багатьох відмовитися від певного напряму думок, переконань, від здійснення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позбивати — ПОЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. кого, що. Збити ударом, поштовхом, змусити впасти всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, у багатьох місцях. – Тоді я як телепну одного [чорта] по рогах! роги й поспадали. Словник української мови у 20 томах
  4. позбивати — ПОЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Збити ударом, поштовхом, змусити впасти всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, у багатьох місцях. — Тоді я як телепну одного [чорта] по рогах! роги й поспадали. Словник української мови в 11 томах