позбивати
ПОЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Збити ударом, поштовхом, змусити впасти всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, у багатьох місцях.
— Тоді я як телепну одного [чорта] по рогах! роги й поспадали. Я вперіщила по рогах і другого, і тому позбивала роги (Н.-Лев., І, 1956, 591);
Що град листя позбивав, то Кох думає, що то курка поїла (Л. Укр., V, 1956, 9);
— Якісь кінні за нами гналися.. Ми їх з коней позбивали, вони й відстали, — закінчив він насмішкувато (Тют., Вир, 1964, 529);
— Зараз саме час.. позбивати бур’ян, що наріс попід деревами (Чаб., Тече вода.., 1961, 41);
На подвір’ї стояла чиясь стара бочка, я позбивав обручі і вийняв дві клепки (Сміл., Сашко, 1957, 14).
Позбива́ти з ніг — те саме, що Зби́ти з ніг (усіх або багатьох) ( див. збива́ти).
— На сміх мене, на глум… Не діждетесь! Щоб вам чарка ота в горлянку не полізла, та щоб вона вам розум затуманила, щоб вона вас, окаянних, з ніг позбивала! (Шиян, Баланда, 1957, 91).
2. перен. Змусити всіх або багатьох відмовитися від певного напряму думок, переконань, від здійснення чого-небудь.
3. Ударом, тертям стерти все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях;
// Стоптуючи, зіпсувати (підошви, підбори, взагалі взуття).
[Орина:] Краще не ходіть до нашого двору, щоб бува підківок не позбивали (Собко, П’єси, 1958, 19);
// Ударяючи або тручи об що-небудь, ушкодити, зранити (руки, ноги, шкіру на тілі і т. ін.).
Сонце пече її..; білі ноги на каміння позбивала..; йде [Хима], ні на що не вважає (Вовчок, І, 1955, 52);
На бруку він позбивав нігті, ноги стали чорними від запеченої крові, змішаної з піском (Кол., Терен.., 1959, 377).
4. Виготовити все або багато чого-небудь з окремих частин, з’єднавши їх в одно ціле.
Позбивати ящики з дощок.
Значення в інших словниках
- позбивати — позбива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- позбивати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Збити ударом, поштовхом, змусити впасти всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь, у багатьох місцях. 2》 перен. Змусити всіх чи багатьох відмовитися від певного напряму думок, переконань, від здійснення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позбивати — ПОЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. кого, що. Збити ударом, поштовхом, змусити впасти всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, у багатьох місцях. – Тоді я як телепну одного [чорта] по рогах! роги й поспадали. Словник української мови у 20 томах
- позбивати — Позбива́ти, -ва́ю, -єш гл. То-же, что и збити, но о многихъ или о многомъ. Баран роги позбивав. Мнж. 6. Всіх нехай із глудзу позбиває. К. Дз. 44. Словник української мови Грінченка