поймати
ПОЙМА́ТИ і розм. ПОНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЙНЯ́ТИ і розм. ПОНЯ́ТИ, пойму́, пойме́ш, док., кого, що.
1. Покривати собою (про воду); заливати, затоплювати.
Як же й зосталася де не зруйнована повіддю хата, Хвиля поймає її, аж із дахом вкриваючи раптом, І щонайвищі міські затопляє муровані вежі (М. Зеров);
Розлилася вода, пойняла береги, З гуком шумним проносило кригу (П. Грабовський);
Вода вже пойняла чагарник понад берегом (О. Бойченко);
Ой лужечки та бережечки та вода поняла (П. Чубинський).
2. Ширитися по всій поверхні, виступати на чомусь.
Юнак знову підвів очі на Ларису, їхні погляди на мить зустрілися, і .. щоки обох несподівано пойняв рум'янець (О. Гуреїв);
Галка лежала горілиць, неприродно закинувши назад руки, мертвотна блідість пойняла все її лице (Ю. Мушкетик);
Безодні кринички, заховані між трав, .. Їх темну поверхню, подібну до свічад, Ржа поняла, мов кров (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
3. Охоплювати кого-, що-небудь.
Вогонь перекидається на хату, солом'яна стріха займається, пожежа швидко поймає хату (Леся Українка);
Коли синій пломінь пойняв, нарешті, всю купу ладану, пан Купа звівся, перехрестився тричі (О. Ільченко);
// Огортати, окутувати, настаючи або наступаючи.
Біжать отари, коні ржуть, реве Тяжкий бугай на буйнім пасовищі, – І чорні птиці промайнули віщі, І чорна тінь поймає все живе (М. Рильський);
А як світ западав тихий і легкий, Остапові значилося, що то ніч землю пойняла (Марко Вовчок);
// Закривати, заволікати (про імлу, туман і т. ін.).
Накрапав дрібний дощ. Обрій пойняла сиза імла (З. Тулуб);
// Проймати, викликаючи які-небудь фізичні відчуття (про холод, тепло і т. ін.).
Темно було у печерах зовсім, і холод свіжий понімав (Марко Вовчок);
Серце в грудях стиснулось, а потім його цілого пойняв холод (Олесь Досвітній);
// безос.
[Данило:] Як увійшла в хату Килина, як глянув прикажчик на неї, то так і зашарів, мов жаром всього його поняло! (М. Кропивницький).
4. перен. Опановувати, оволодівати ким-небудь (про почуття, думки і т. ін.).
Вони уперше розуміли, .. Що є на все людські слова, – Лише на радість ту немає, Яка в дитинстві нас поймає (М. Рильський);
Холодов кидав грубі, суворі слова і, відчуваючи, як гнів поймає його, мов страшна, запаморочлива мана, намагався тамувати в собі цю хвилю почуттів (Л. Дмитерко);
Жах усе більш та міцніш її понімав і посягав (Марко Вовчок);
Його пойняла дивна апатія (Ю. Шовкопляс);
// Сповнювати, охоплювати собою що-небудь.
Колиско днів моїх, моя питома мати, Як стане гіркота чуття мої поймати, .. До тебе я прийду, прованська стороно (М. Зеров);
Зінька не плакала більше. Якась порожнеча пойняла душу (А. Шиян);
Я глянув пильніш на чорнобрових попівен: чи нема такої, щоб мої мислі поняла собою? (Марко Вовчок);
Серце юнака пойняло приємне тепло... (Олесь Досвітній);
// безос.
Очі йому поняло безнадійним жалем (Б. Грінченко).
5. тільки док., кого, заст. Узяти за жінку.
Тоді женивсь наш пан молодий і пойняв собі багату жінку (Марко Вовчок);
– Ти, удово, Старая жоно, Не плач, не журися, Бо вже твій син Івась подружився, Поняв собі дівку туркеню (з думи).
◇ (1) Пойня́ти ві́ри (д) див. йня́ти;
(2) Пойня́ти (поня́ти) се́рце чиє – охопити когось, оволодіти кимсь (про почуття).
Злість поняла його серце, йому було досадно (М. Коцюбинський);
(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) пі́йма пойняла́ кого, заст. – хто-небудь безслідно зник, когось ніде немає.
Ми ще було по весіллях, а Чайченка – як пійма пойняла – нема, ніде не буває (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)