покатати
ПОКАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. кого. Повозити кого-небудь для розваги; катати якийсь час.
Коли чоловік покатав її селом.., тоді цілком визнала перевагу власної автомашини (Ю. Яновський);
– А мене за пораду на водоході вашому покатаєте... (О. Донченко);
Ми одповіли, що мати зараз приїздила на чотирьох конях і взяла спершу Володю покатать, а потім приїде й за нами (з мемуарної літ.).
2. розм. Швидко поїхати, піти, побігти і т. ін.
Він сів на повозку й покатав додому (І. Нечуй-Левицький);
Зашуміло йому в вухах, і в ногах таку силу почув, що покатав, як на поштарських конях (А. Свидницький);
// Податися, рушити, відправитися куди-небудь.
– Олександро Харитонівно! Я покину місце. Ми покатаємо в Петербург. Я напитаю там скарбову .. службу (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)