покахикування
ПОКАХИ́КУВАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. покахи́кувати та звуки, утворювані цією дією.
Боцман поглянув на водолаза й механіка, лукаво їм підморгнув і відповів Костеві бравим покахикуванням (Ю. Яновський);
Вже як вкинув [Мусій] мішанку в ясла, озирнувся на стримуване покахикування (В. Речмедін).
Словник української мови (СУМ-20)