покахикувати
ПОКАХИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
Кахикати потроху або час від часу.
Професор раз за разом мерзлякувато потирав руки й часто покахикував (Ю. Шовкопляс);
Поки вони обмітали сніг з чобіт і, покахикуючи, скидали шинелі, вийшла Віра (Я. Гримайло);
// Навмисне неголосно кахикати, щоб привернути увагу або попередити про що-небудь.
Саня мовчала. Лише зрідка покахикувала, щоб Лара чула, що вона так само не спить (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)