покахикувати
ПОКАХИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Кахикати потроху або час від часу.
Професор раз за разом мерзлякувато потирав руки й часто покахикував (Шовк., Інженери, 1948, 218);
Поки вони обмітали сніг з чобіт і, покахикуючи, скидали шинелі, вийшла Віра (Грим., Син.., 1950, 223);
// Навмисне неголосно кахикати, щоб привернути увагу або попередити про що-небудь.
Саня мовчала. Лише зрідка покахикувала, щоб Лара чула, що вона так само не спить (Шовк., Інженери, 1956, 271).
Словник української мови (СУМ-11)