покахикування

ПОКАХИ́КУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. покахи́кувати та звуки, утворювані цією дією.

Боцман поглянув на водолаза й механіка, лукаво їм підморгнув і відповів Костеві бравим покахикуванням (Ю. Янов., II, 1954, 93);

Вже як вкинув [Мусій] мішанку в ясла, озирнувся на стримуване покахикування (Речм., Весн. грози, 1961, 164).

Значення в інших словниках

1. покахикування — покахи́кування іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. покахикування — -я, с., розм. Дія за знач. покахикувати та звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покахикування — ПОКАХИ́КУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. покахи́кувати та звуки, утворювані цією дією. Боцман поглянув на водолаза й механіка, лукаво їм підморгнув і відповів Костеві бравим покахикуванням (Ю. Яновський); Вже як вкинув [Мусій] мішанку в ясла, озирнувся на стримуване покахикування (В. Речмедін).  Словник української мови у 20 томах