покахикування
ПОКАХИ́КУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. покахи́кувати та звуки, утворювані цією дією.
Боцман поглянув на водолаза й механіка, лукаво їм підморгнув і відповів Костеві бравим покахикуванням (Ю. Янов., II, 1954, 93);
Вже як вкинув [Мусій] мішанку в ясла, озирнувся на стримуване покахикування (Речм., Весн. грози, 1961, 164).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покахикування — покахи́кування іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- покахикування — -я, с., розм. Дія за знач. покахикувати та звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покахикування — ПОКАХИ́КУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. покахи́кувати та звуки, утворювані цією дією. Боцман поглянув на водолаза й механіка, лукаво їм підморгнув і відповів Костеві бравим покахикуванням (Ю. Яновський); Вже як вкинув [Мусій] мішанку в ясла, озирнувся на стримуване покахикування (В. Речмедін). Словник української мови у 20 томах