1. Словник української мови в 11 томах

покахикувати

ПОКАХИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Кахикати потроху або час від часу.

Професор раз за разом мерзлякувато потирав руки й часто покахикував (Шовк., Інженери, 1948, 218);

Поки вони обмітали сніг з чобіт і, покахикуючи, скидали шинелі, вийшла Віра (Грим., Син.., 1950, 223);

// Навмисне неголосно кахикати, щоб привернути увагу або попередити про що-небудь.

Саня мовчала. Лише зрідка покахикувала, щоб Лара чула, що вона так само не спить (Шовк., Інженери, 1956, 271).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покахикувати — покахи́кувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. покахикувати — див. залицятися Словник синонімів Вусика
  3. покахикувати — -ую, -уєш, недок., розм. Кахикати потроху або час від часу. || Навмисне неголосно кахикати; щоб привернути увагу або попередити про що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. покахикувати — ПОКАХИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Кахикати потроху або час від часу. Професор раз за разом мерзлякувато потирав руки й часто покахикував (Ю. Шовкопляс); Поки вони обмітали сніг з чобіт і, покахикуючи, скидали шинелі, вийшла Віра (Я. Словник української мови у 20 томах
  5. покахикувати — КА́ШЛЯТИ (судорожно, напружено видихати з хрипінням і шумом); КАХИ́КАТИ розм. (злегка); БУХИ́КАТИ розм. (сильно); ПОКА́ШЛЮВАТИ, ПОКАХИ́КУВАТИ розм. (потроху або час від часу); ПИ́РХАТИ (судорожно). — Док. Словник синонімів української мови