поквапитися
ПОКВА́ПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. поква́пляться; док.
1. Поспішити зробити що-небудь.
[Предслава:] Пустіть мене! Убійці [убивці]! Розбишаки! Чи вже поквапились? Чи вже зробили Своє прокляте діло? (І. Франко);
Тамара .. поквапилася відповісти (А. Хижняк);
// Поспішити зробити що-небудь передчасно.
Вересень заповідається теплий і сухий .. Дійдуть помідори, соняшники, квасоля. Хто поквапився і, боячись приморозків, позривав зелені помідори, тепер може каятись (Ірина Вільде).
2. Швидко попрямувати, попростувати куди-небудь.
Горпина підбігцем і приспівуючи поквапилася додому (І. Франко);
Застебнувся [Уотсон] і поквапився до зупинки таксі на Бессарабці (А. Хижняк).
3. на кого – що. Поласитися на когось, щось, спокуситися ким-, чим-небудь.
Живі сюди [у пекло] примандровали, Бач, гиряві, чого хотять! Не дуже я на вас покваплюсь, Тут з мертвими ось не управлюсь, Що так над шиєю стоять (І. Котляревський);
[Химка:] Що до якого часу дурна я була, поквапилася на великі обіцянки і согрішила перед богом, – то правда тому (Панас Мирний);
[Денис:] Думаєш, що коли б ми не важились на придане, то Конон поквапився б на тебе? (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)