поквапний

ПОКВА́ПНИЙ, а, е.

1. Схильний квапитися; який поспішає зробити щось; якому властива квапливість, поспішність; поквапливий.

– Угри не поквапні помагати нам, хоч і їм самим грозить та сама навала (І. Франко);

Підлетів на змиленім коні поквапний джура (Я. Качура).

2. Сповнений квапливості; в якому виявляється квапливість; який відбувається, виконується, робиться квапливо, з поспіхом; поквапливий.

Потім своїм звичайним поквапним способом обзивається [батько] до слуги (І. Франко);

Пам'ятайте тільки, що ви теж будете такими, як ми, – стережіться вимовити поквапне слово (Ю. Яновський);

Спереду в молочному світанку побачив [Захар] уже безкраї лани рудого сухого кукурудзиння. Безмежне, мовчазне і якесь недбало кинуте в поквапнім збиранні врожаю качанів (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. поквапний — поква́пний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. поквапний — див. КВАПЛИВИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. поквапний — -а, -е. 1》 Схильний квапитися; який поспішає зробити щось; якому властива квапливість, поспішність; поквапливий. 2》 Сповнений квапливості; в якому виявляється квапливість; який відбувається, виконується, робиться квапливо, з поспіхом; поквапливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поквапний — КВАПЛИ́ВИЙ (про людину — схильний поспішати, який надто поспішає, хапається), ПОСПІ́ШЛИВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, СКВАПЛИ́ВИЙ, СКВА́ПНИЙ, ХАПЛИ́ВИЙ, ПОХА́ПЛИВИЙ, СПІ́ШНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. поквапний — Поква́пний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. поквапний — ПОКВА́ПНИЙ, а, е. 1. Схильний квапитися; який поспішає зробити щось; якому властива квапливість, поспішність; поквапливий. — Угри не поквапні помагати нам, хоч і їм самим грозить та сама навала (Фр.  Словник української мови в 11 томах
7. поквапний — Поквапний, -а, -е Поспѣшный.  Словник української мови Грінченка