покваплювати
ПОКВА́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОКВА́ПИТИ, плю, пиш; мн. поква́плять; док., кого.
Спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якої-небудь дії.
– Чого ж замовк? – покваплював єпископ. – Панну Кармелу збираються вкрасти (О. Ільченко);
– Понесу сніданок нашим заступникам, а то вони натрудились... – Неси швидше, мамо, – поквапила її Орися (М. Старицький);
До лабораторій він забігав лише для того, щоб поквапити Лару (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)