покваплювати —
-юю, -юєш, недок., поквапити, -плю, -пиш; мн. покваплять; док., перех. Спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якої-небудь дії.
Великий тлумачний словник сучасної мови
покваплювати —
ПОКВА́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОКВА́ПИТИ, плю, пиш; мн. поква́плять; док., кого. Спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якої-небудь дії. – Чого ж замовк? – покваплював єпископ. – Панну Кармелу збираються вкрасти (О.
Словник української мови у 20 томах
покваплювати —
КВА́ПИТИ (спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якоїсь дії), ПОКВА́ПЛЮВАТИ, ГАЛИ́ТИ діал.; ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ), ПРИГАНЯ́ТИ (ПРИГО́НИТИ) розм., ГАРЯЧИ́ТИ розм., ПІДСТЬО́БУВАТИ (ПІДСТІБА́ТИ) розм.
Словник синонімів української мови
покваплювати —
ПОКВА́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОКВА́ПИТИ, плю, пиш; мн. поква́плять; док., перех. Спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якої-небудь дії. — Чого ж замовк? — покваплював єпископ. — Панну Кармелу збираються вкрасти (Ільч.
Словник української мови в 11 томах