1. Орфографічний словник української мови

покваплювати

поква́плювати

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покваплювати — -юю, -юєш, недок., поквапити, -плю, -пиш; мн. покваплять; док., перех. Спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якої-небудь дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. покваплювати — ПОКВА́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОКВА́ПИТИ, плю, пиш; мн. поква́плять; док., кого. Спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якої-небудь дії. – Чого ж замовк? – покваплював єпископ. – Панну Кармелу збираються вкрасти (О. Словник української мови у 20 томах
  3. покваплювати — КВА́ПИТИ (спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якоїсь дії), ПОКВА́ПЛЮВАТИ, ГАЛИ́ТИ діал.; ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ), ПРИГАНЯ́ТИ (ПРИГО́НИТИ) розм., ГАРЯЧИ́ТИ розм., ПІДСТЬО́БУВАТИ (ПІДСТІБА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
  4. покваплювати — ПОКВА́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОКВА́ПИТИ, плю, пиш; мн. поква́плять; док., перех. Спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якої-небудь дії. — Чого ж замовк? — покваплював єпископ. — Панну Кармелу збираються вкрасти (Ільч. Словник української мови в 11 томах