покваплювати
ПОКВА́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОКВА́ПИТИ, плю, пиш; мн. поква́плять; док., кого.
Спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якої-небудь дії.
– Чого ж замовк? – покваплював єпископ. – Панну Кармелу збираються вкрасти (О. Ільченко);
– Понесу сніданок нашим заступникам, а то вони натрудились... – Неси швидше, мамо, – поквапила її Орися (М. Старицький);
До лабораторій він забігав лише для того, щоб поквапити Лару (Ю. Шовкопляс).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покваплювати — поква́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- покваплювати — -юю, -юєш, недок., поквапити, -плю, -пиш; мн. покваплять; док., перех. Спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якої-небудь дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покваплювати — КВА́ПИТИ (спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якоїсь дії), ПОКВА́ПЛЮВАТИ, ГАЛИ́ТИ діал.; ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ), ПРИГАНЯ́ТИ (ПРИГО́НИТИ) розм., ГАРЯЧИ́ТИ розм., ПІДСТЬО́БУВАТИ (ПІДСТІБА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
- покваплювати — ПОКВА́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОКВА́ПИТИ, плю, пиш; мн. поква́плять; док., перех. Спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якої-небудь дії. — Чого ж замовк? — покваплював єпископ. — Панну Кармелу збираються вкрасти (Ільч. Словник української мови в 11 томах