покваплювати
КВА́ПИТИ (спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якоїсь дії), ПОКВА́ПЛЮВАТИ, ГАЛИ́ТИ діал.; ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ), ПРИГАНЯ́ТИ (ПРИГО́НИТИ) розм., ГАРЯЧИ́ТИ розм., ПІДСТЬО́БУВАТИ (ПІДСТІБА́ТИ) розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ (ПІДХЛЬО́СКУВАТИ) розм., НАГЛИ́ТИ діал. (змушувати швидше щось робити). — Док.: поква́пити, підігна́ти, пригна́ти, підстьобну́ти (підстібну́ти), підхльо́снути. Професор квапить асистентів, люто сварить операційну сестру, тримає на напнутих невидимих віжках весь персонал операційної (Ю. Мушкетик); — Чого ж замовк? — покваплював єпископ (О. Ільченко); Хіба, читателі, пождіте, Вгамуйтесь трохи, не галіте! (І. Котляревський); Гордій підганяв своїх: ну-ну, хлоп'ята. Мовляв, отакий ранок не згаяти б (А. Головко); — Поспішайся, поспішайся, Прісько! — підгонила її раз у раз Домаха (Л. Яновська); Галочка.. порається і усе поспіша, і усіх приганя, щоб швидше усе справляли (Г. Квітка-Основ'яненко); Він їхав до Хуста, а ззаду його підстьобували пожежа в Коропці, підпал у Вишньому Сарді (С. Скляренко); — Швидше там! — наглив Підпара (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- покваплювати — поква́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- покваплювати — -юю, -юєш, недок., поквапити, -плю, -пиш; мн. покваплять; док., перех. Спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якої-небудь дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покваплювати — ПОКВА́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОКВА́ПИТИ, плю, пиш; мн. поква́плять; док., кого. Спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якої-небудь дії. – Чого ж замовк? – покваплював єпископ. – Панну Кармелу збираються вкрасти (О. Словник української мови у 20 томах
- покваплювати — ПОКВА́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОКВА́ПИТИ, плю, пиш; мн. поква́плять; док., перех. Спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якої-небудь дії. — Чого ж замовк? — покваплював єпископ. — Панну Кармелу збираються вкрасти (Ільч. Словник української мови в 11 томах