поквапливість
ПОКВА́ПЛИВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. поква́пливий.
Кукулик з дивною для нього поквапливістю виконав наказ Тетяни Василівни і сідав на своє крісло, потираючи руки (П. Загребельний);
Мій приятель тепер хутко погнав свого човна, і я ледве поспішав за ним, не розуміючи поквапливості (Олесь Досвітній);
З нервовою поквапливістю витягнув [Крутояр] цигарку і почав черкати сірником (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)