поквапливо
ПОКВА́ПЛИВО.
Присл. до поква́пливий 2; дуже швидко, поспішно.
Іван зразу цікаво і поквапливо ловив очима ті подорожні подробиці (І. Франко);
Недовго збиралися, другого дня по обіді поквапливо виїхали на південь (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)