поквапливо
ПОКВА́ПЛИВО. Присл. до поква́пливий 2; дуже швидко, поспішно.
Іван зразу цікаво і поквапливо ловив очима ті подорожні подробиці (Фр., III, 1950, 146);
Недовго збиралися, другого дня по обіді поквапливо виїхали на південь (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 309).
Словник української мови (СУМ-11)