покидище

ПОКИ́ДИЩЕ, а, с., рідко.

Те саме, що по́ки́дьок.

Тут були фінікійці, греки, перси, був великий Іскандер, візантійці, християни, усі лишали по собі сліди, усе стало здобиччю часу, руїною, покидищем – і тільки вітри, море та білі хмари, а більше нічого (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. покидище — поки́дище 1 іменник середнього роду мотлох рідко поки́дище 2 іменник середнього роду, істота про негідну людину зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. покидище — -а, с., рідко. Те саме, що покидьок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покидище — ПОКИ́ДИЩЕ, а, с., рідко. Те саме, що по́ки́дьок.  Словник української мови в 11 томах
4. покидище — Поки́дище, -ща с. = покидько, покидька. Чия вона? — Ет, чия там! — покидище. Козел. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка