Словник української мови у 20 томах

поковтувати

ПОКО́ВТУВАТИ, ую, уєш, недок., діал.

Постукувати.

Сидів на ослоні згорблений майстер, поковтував бардою (Марко Черемшина).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. поковтувати — Поко́втувати: — постукувати, ударяти [42]  Словник з творів Івана Франка
  2. поковтувати — поко́втувати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
  3. поковтувати — -ую, -уєш, недок., поковтнути, -ну, -неш, док., діал. Постукувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поковтувати — ПОКО́ВТУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. Постукувати. Сидів на ослоні згорблений майстер, поковтував бардою (Черемш., Тв., 1960, 60).  Словник української мови в 11 томах
  5. поковтувати — Поко́втувати, -тую, -єш гл. сов. в. поковтати, -таю, -єш. Постукивать, ударять, постучать. Їде турок з весіленьком, приїжжає в подвіренько, поковтує в гранаточку: вийди, вийди, Романоньку. АД. І. 300. Поковтала пальцем у браму. Драг. 325.  Словник української мови Грінченка