покопирсатися
ПОКОПИРСА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
Копирсатися якийсь час.
Василь зупинився. Директор кинув на важелі одну [телефонну] трубку, другу, покопирсався в купах паперів, розкиданих по столу, видобув Василеву папочку (П. Загребельний);
Приїхав механік, покопирсався у тракторі.., поїхав (з наук. літ.).
◇ (1) Покопирса́тися в душі́ (у се́рці) – виявивши надмірний інтерес до кого-, чого-небудь, намагатися дізнатися про щось інтимне, потаємне і т. ін.
Він покликав цього хлопчину, щоб трохи покопирсатися в його душі наодинці (П. Колесник);
[Лучицька (ніяково):] Всякому до мене діло, всяк хоче покопирсатися в чужому серці... (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)