покріплювати
ПОКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОКРІПИ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. покріпля́ть; док., кого, що, розм.
Те саме, що підкрі́плювати.
Поки мене терли, та оживлювали, та покріпляли, то вже почало смеркатися (І. Франко);
Засніжений, ув одязі бійця, Не знаючи спочинку і спокою, В найтяжчі дні він покріпляв серця Суворою своєю прямотою (М. Рильський);
Кухлик, другий чаю покріпили мене трохи (П. Грабовський);
– Лишім його в спокою. Як трошечка [трошечки] проспиться, то сон покріпить його (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)