1. Словник української мови у 20 томах

покріплювати

ПОКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОКРІПИ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. покріпля́ть; док., кого, що, розм.

Те саме, що підкрі́плювати.

Поки мене терли, та оживлювали, та покріпляли, то вже почало смеркатися (І. Франко);

Засніжений, ув одязі бійця, Не знаючи спочинку і спокою, В найтяжчі дні він покріпляв серця Суворою своєю прямотою (М. Рильський);

Кухлик, другий чаю покріпили мене трохи (П. Грабовський);

– Лишім його в спокою. Як трошечка [трошечки] проспиться, то сон покріпить його (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покріплювати — покрі́плювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. покріплювати — Зміцнювати, ПІДКРІПЛЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. покріплювати — -юю, -юєш і покріпляти, -яю, -яєш, недок., покріпити, -плю, -пиш; мн. покріплять; док., перех., розм. Те саме, що підкріплювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. покріплювати — ПОКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОКРІПИ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. покріпля́ть; док., перех., розм. Те саме, що підкрі́плювати. Поки мене терли, та оживлювали, та покріпляли, то вже почало смеркатися (Фр. Словник української мови в 11 томах