покріплювати
ПОКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОКРІПИ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. покріпля́ть; док., перех., розм. Те саме, що підкрі́плювати.
Поки мене терли, та оживлювали, та покріпляли, то вже почало смеркатися (Фр., IV, 1950, 16);
Засніжений, ув одязі бійця, Не знаючи спочинку і спокою, В найтяжчі дні він [комуніст] покріпляв серця Суворою своєю прямотою (Рильський, II, 1960, 328);
Кухлик, другий чаю покріпили мене трохи (Граб., Вибр., 1949, 294);
— Лишім його в спокою. Як трошечка [трошечки] проспиться, то сон покріпить його (Фр., VII, 1951, 160).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покріплювати — покрі́плювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- покріплювати — Зміцнювати, ПІДКРІПЛЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
- покріплювати — -юю, -юєш і покріпляти, -яю, -яєш, недок., покріпити, -плю, -пиш; мн. покріплять; док., перех., розм. Те саме, що підкріплювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покріплювати — ПОКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОКРІПИ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. покріпля́ть; док., кого, що, розм. Те саме, що підкрі́плювати. Поки мене терли, та оживлювали, та покріпляли, то вже почало смеркатися (І. Словник української мови у 20 томах