покріплюватися
ПОКРІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПОКРІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОКРІПИ́ТИСЯ, плю́ся, пи́шся; мн. покріпля́ться; док., розм.
1. Те саме, що підкрі́плюватися.
Сенько, ще в одежі дурноватого [дурнуватого] Прокопа, покріплявся хлібом (І. Франко);
Пошукай-но чого смачненького з'їсти. Сама покріпишся, та й я коло тебе (А. Свидницький).
2. Те саме, що змі́цнюватися.
На Україні, в Кам'янці, де Пушкін не раз гостював і бував учасником сміливих розмов майбутніх декабристів, цей [волелюбний] дух іще покріпився (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покріплюватися — покрі́плюватися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- покріплюватися — -ююся, -юєшся і покріплятися, -яюся, -яєшся, недок., покріпитися, -іплюся, -іпишся; мн. покріпляться; док., розм. 1》 Те саме, що підкріплюватися. 2》 Те саме, що зміцнюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покріплюватися — ПОКРІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПОКРІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОКРІПИ́ТИСЯ, плю́ся, пи́шся; мн. покріпля́ться; док., розм. 1. Те саме, що підкрі́плюватися. Сенько, ще в одежі дурноватого [дурнуватого] Прокопа, покріплявся хлібом (Фр. Словник української мови в 11 томах