покупець
ПОКУПЕ́ЦЬ, пця́, ч.
Той, хто купує що-небудь.
Там [у кав'ярні] лиш раз на рік, як наїздили покупці винограду, трудно було здобути місце (М. Коцюбинський);
Із запізненням відкрив свій ларьок книгар, і зараз же по книги посунули покупці (Ю. Яновський);
Тато й мама одразу ж вирішили, що тепер, якщо знайдеться покупець на Обмінну [коняку], можна буде купити корівку (М. Стельмах);
* Образно. Вигнав народ .. директорію, і Денікіна вигнав, і Врангеля... Одне слово, витурив і продавців і покупців... (Остап Вишня);
// у знач. збірн.
У клунях, ожередах соломи, в коморах, на піддашшях ми знаходили купи пшеничного зерна, що чекало свого вигідного покупця, тоді як сила люду конала з голоду (М. Івченко).
Словник української мови (СУМ-20)