покійниця
ПОКІ́ЙНИЦЯ, і, ж.
Жін. до покі́йник; небіжчиця.
Дивилися усі на покійницю: лежала вона, – сказав би спала, коли б не така біла смертно (Марко Вовчок);
– Було мені вісімнадцять, коли померла покійниця ненька (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)