покійниця
ПОКІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до покі́йник; небіжчиця.
Дивилися усі на покійницю: лежала вона,-сказав би спала, коли б не така біла смертно (Вовчок, І, 1955, 165);
— Було мені вісімнадцять, коли померла покійниця ненька (3бан.. Єдина, 1959, 129).
Словник української мови (СУМ-11)