покійниця

покі́йниця

-і.

Жін. до покійник; небіжчиця.

Значення в інших словниках

1. покійниця — (та, яка померла) небіжка, тіло, у знач. ім. покійна, мертва, померла.  Словник синонімів Полюги
2. покійниця — покі́йниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. покійниця — ПОКІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до покі́йник; небіжчиця. Дивилися усі на покійницю: лежала вона, – сказав би спала, коли б не така біла смертно (Марко Вовчок); – Було мені вісімнадцять, коли померла покійниця ненька (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах
4. покійниця — ПОКІ́ЙНИЦЯ, ПОКІ́ЙНА, НЕБІ́ЖЧИЦЯ, НЕБІ́ЖКА, МЕ́РТВА, ПОМЕ́РЛА, УМЕ́РЛА (ВМЕРЛА). В тій половині хати читали псалтир над покійницею, а тут човгав фуганком благочестивий чоловічок, майструючи труну (М.  Словник синонімів української мови
5. покійниця — Покі́йниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. покійниця — ПОКІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до покі́йник; небіжчиця. Дивилися усі на покійницю: лежала вона,-сказав би спала, коли б не така біла смертно (Вовчок, І, 1955, 165); — Було мені вісімнадцять, коли померла покійниця ненька (3бан.. Єдина, 1959, 129).  Словник української мови в 11 томах