покійчик

ПОКІ́ЙЧИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до покі́й 1.

Маленьке віконце під самою стелею, як і в його кімнаті, запинали товсті залізні прути; .. в покійчику було ще темніше, як у його кімнаті (Олесь Досвітній).

Значення в інших словниках

1. покійчик — покі́йчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. покійчик — ПОКІ́ЙЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до покі́й 1. Маленьке віконце під самою стелею, як і в його кімнаті, запинали товсті залізні прути; .. в покійчику було ще темніше, як у його кімнаті (Досв., Гюлле, 1961, 32).  Словник української мови в 11 томах
3. покійчик — Покійчик, -ка м. ум. отъ ii покій.  Словник української мови Грінченка