покірненький
ПОКІ́РНЕНЬКИЙ, а, е, розм.
Досить покірний; надто покірний.
– Вона в мене й тихенька і покірненька, але часом, як чого їй замандюриться та стане гопки, то хоч і не підступай до неї (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)