покірненький
ПОКІ́РНЕНЬКИЙ, а, е, розм. Досить покірний; надто покірний.
— Вона в мене й тихенька і покірненька, але часом, як чого їй замандюриться та стане гопки, то хоч і не підступай до неї (Н.-Лев., III, 1956, 332).
Словник української мови (СУМ-11)