поладнати

ПОЛАДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. що і без прям. дод. Док. до ладна́ти 1–5.

Чи поладнають, чи зрозуміють уже один одного – ці двоє старих товаришів? (О. Ільченко);

Ломить свій гнів і гордість чоловік, ще надіючись, що можна миром поладнати з паном (М. Стельмах);

Подаючи зламане кайло, коваль сказав: – На, Софроне, поладнай (О. Бойченко);

Закортіло юшки з рибою, – поладнав вудки, пiшов до рiчки та й лови, що пiймається (Григір Тютюнник);

Обережно поладнала [мати] подушку, зняла пір'їнку з голови і тихо, щоб не розбудити його [Андрія], вийшла з кімнати (О. Гуреїв).

2. що. Те саме, що нала́годити.

Ольга буде зо мною, – вона так поладнала свої справи, щоб могти виїхати зо мною на довший час (Леся Українка);

– Це вже факт, коли я кажу. Я з лісничим такі справи поладнаю (А. Шиян).

Значення в інших словниках

1. поладнати — -аю, -аєш, док. 1》 перех. і неперех. Док. до ладнати 1-5). 2》 перех. Те саме, що налагодити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. поладнати — поладна́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. поладнати — ЛА́ГОДИТИ (усуваючи пошкодження, робити придатним для користування), ЛАДНА́ТИ, ЗАЛА́ГОДЖУВАТИ, СПРАВЛЯ́ТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИ, ПРА́ВИТИ, ЛА́ДИТИ розм., НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ОПРАВЛЯ́ТИ розм. рідко, ЛАТА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
4. поладнати — ПОЛАДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. і неперех. Док. до ладна́ти 1-5. Чи поладнають, чи зрозуміють уже один одного — ці двоє старих товаришів? (Ільч., Козацьк. роду..  Словник української мови в 11 томах
5. поладнати — Поладна́ти, -наю, -єш гл. Поладить, сойтись. З товаришами, — хоть усе й москалі були, — зараз поладнав. Кв.  Словник української мови Грінченка