поладнати

поладна́ти

-аю, -аєш, док.

1》 перех. і неперех. Док. до ладнати 1-5).

2》 перех. Те саме, що налагодити.

Значення в інших словниках

1. поладнати — поладна́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поладнати — ПОЛАДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що і без прям. дод. Док. до ладна́ти 1–5. Чи поладнають, чи зрозуміють уже один одного – ці двоє старих товаришів? (О. Ільченко); Ломить свій гнів і гордість чоловік, ще надіючись, що можна миром поладнати з паном (М.  Словник української мови у 20 томах
3. поладнати — ЛА́ГОДИТИ (усуваючи пошкодження, робити придатним для користування), ЛАДНА́ТИ, ЗАЛА́ГОДЖУВАТИ, СПРАВЛЯ́ТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИ, ПРА́ВИТИ, ЛА́ДИТИ розм., НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ОПРАВЛЯ́ТИ розм. рідко, ЛАТА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
4. поладнати — ПОЛАДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. і неперех. Док. до ладна́ти 1-5. Чи поладнають, чи зрозуміють уже один одного — ці двоє старих товаришів? (Ільч., Козацьк. роду..  Словник української мови в 11 томах
5. поладнати — Поладна́ти, -наю, -єш гл. Поладить, сойтись. З товаришами, — хоть усе й москалі були, — зараз поладнав. Кв.  Словник української мови Грінченка