полба
ПО́ЛБА, и, ж.
Злакова рослина, різновид пшениці; двозернянка.
Вони [єгиптяни] жили виселками в хатинах з невипаленої цегли або тростини і працювали на полях: сіяли ячмінь, пшеницю, полбу (з навч. літ.);
В жолоб засипали полби, із білим ячменем змішавши (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Словник української мови (СУМ-20)