полегша
ПОЛЕ́ГША, і, ж., діал.
Полегкість.
Хоч не раз удавалось смілим вівчарям забити одного [ведмедя] або другого.., то все-таки число їх було надто велике, щоб із того була значна полегша для околиці (І. Франко);
Бувало, здавалось йому, що чує якусь полегшу (А. Крушельницький);
У хвилини полегші розум працював чітко, ясно. Очі фіксували в пам'яті безліч деталей (В. Бабляк).
Словник української мови (СУМ-20)