полегшати
ПОЛЕ́ГШАТИ, аю, аєш, док.
1. Стати легшим; протилежне поважчати.
– Коли б менше було на світі таких святих та божих, як ви, всім би полегшала ноша, тоді люди не хрести, а зерно носили б з нивок! (М. Стельмах);
Ганна Іванівна помітила зміну в Каргаті. Рука, яка спиралась на його руку, нараз полегшала (Ю. Шовкопляс);
// Стати менш обтяжливим.
2. перен. Зменшитися в силі, в ступені прояву (про явища природи); послабитися.
Вітер полегшав;
Мороз полегшав;
// кому і без дод., безос. Звільнитися від болю, тривоги, неспокою і т. ін.
Христі трохи полегшало: рве, сіпа, горить, та хоч не так болить несамовито (Панас Мирний);
– Як виплачешся, то воно полегшає. Сльоза змиває горе, меншає його після сльози, – от воно й легшає людині (Б. Грінченко);
Бійцю полегшало, він міг Вже підвестися на поріг, Картоплю, зварену в мундирах, Вже їв, як є, в розмовах щирих Летів, як птиця, в даль доріг (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)