полигач
ПОЛИ́ГАЧ, а, ч., розм.
Помічник, спільник у яких-небудь діях (з негативним відтінком).
Трикляття королю, полигачеві дуків, Що нас [ткачів] запріг облудою в ярмо (П. Грабовський);
Панські полигачі накинулись на чоловіка, скрутили, зв'язали йому руки (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)