Словник синонімів Вусика

Значення в інших словниках

  1. полигач — -а, ч., розм. Помічник, спільник у яких-небудь діях (із негативним відтінком).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полигач — поли́гач іменник чоловічого роду, істота помічник, поплічник розм., зневажл.  Орфографічний словник української мови
  3. полигач — ПОЛИ́ГАЧ, а, ч., розм. Помічник, спільник у яких-небудь діях (з негативним відтінком). Трикляття королю, полигачеві дуків, Що нас [ткачів] запріг облудою в ярмо (П. Грабовський); Панські полигачі накинулись на чоловіка, скрутили, зв'язали йому руки (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
  4. полигач — ПОМІЧНИ́К (той, хто допомагає комусь у роботі, занятті, справах тощо), АСИСТЕ́НТ, ПОМАГА́Ч розм., ПІДПО́РА розм., ПОЛИ́ГАЧ зневажл.; ПРА́ВА РУКА́ розм. (найближчий помічник); ТОВА́РИШ заст. (у назвах звань і посад).  Словник синонімів української мови
  5. полигач — ПОЛИ́ГАЧ, а, ч., розм. Помічник, спільник у яких-небудь діях (з негативним відтінком). Трикляття королю, полигачеві дуків, Що нас [ткачів] запріг облудою в ярмо (Граб., І, 1959, 247); Панські полигачі накинулись на чоловіка, скрутили, зв’язали йому руки (Стельмах, І, 1962, 430).  Словник української мови в 11 томах
  6. полигач — Полигач, -ча м. Соучастникъ. Полигач Бруховецького, Вуяхевич. К. ЧР. 313.  Словник української мови Грінченка