полигач —
-а, ч., розм. Помічник, спільник у яких-небудь діях (із негативним відтінком).
Великий тлумачний словник сучасної мови
полигач —
поли́гач іменник чоловічого роду, істота помічник, поплічник розм., зневажл.
Орфографічний словник української мови
полигач —
ПОЛИ́ГАЧ, а, ч., розм. Помічник, спільник у яких-небудь діях (з негативним відтінком). Трикляття королю, полигачеві дуків, Що нас [ткачів] запріг облудою в ярмо (П. Грабовський); Панські полигачі накинулись на чоловіка, скрутили, зв'язали йому руки (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
полигач —
ПОМІЧНИ́К (той, хто допомагає комусь у роботі, занятті, справах тощо), АСИСТЕ́НТ, ПОМАГА́Ч розм., ПІДПО́РА розм., ПОЛИ́ГАЧ зневажл.; ПРА́ВА РУКА́ розм. (найближчий помічник); ТОВА́РИШ заст. (у назвах звань і посад).
Словник синонімів української мови
полигач —
ПОЛИ́ГАЧ, а, ч., розм. Помічник, спільник у яких-небудь діях (з негативним відтінком). Трикляття королю, полигачеві дуків, Що нас [ткачів] запріг облудою в ярмо (Граб., І, 1959, 247); Панські полигачі накинулись на чоловіка, скрутили, зв’язали йому руки (Стельмах, І, 1962, 430).
Словник української мови в 11 томах
полигач —
Полигач, -ча м. Соучастникъ. Полигач Бруховецького, Вуяхевич. К. ЧР. 313.
Словник української мови Грінченка