полковничий
ПОЛКО́ВНИЧИЙ, а, е, розм.
Те саме, що полко́вницький.
Дезертир? – чує Тиміш строгий полковничий голос (О. Довженко);
Він [сотник Кичатий] мріє про полковничу булаву, про дальше збагачення (з наук. літ.);
Полковничі діти.
Словник української мови (СУМ-20)