полковничий

ПОЛКО́ВНИЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що полко́вницький.-

Дезертир? — чує Тиміш строгий полковничий голос (Довж., I, 1958, 42);

Він [сотник Кичатий] мріє про полковничу булаву, про дальше збагачення (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 115);

Полковничі діти.

Значення в інших словниках

1. полковничий — -а, -е, розм. Те саме, що полковницький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полковничий — полко́вничий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
3. полковничий — ПОЛКО́ВНИЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що полко́вницький. Дезертир? – чує Тиміш строгий полковничий голос (О. Довженко); Він [сотник Кичатий] мріє про полковничу булаву, про дальше збагачення (з наук. літ.); Полковничі діти.  Словник української мови у 20 томах
4. полковничий — Полко́вничий, -а, -е 1) = полковницький. Він протопче стежку через полковничий садок. Шевч. 296. 2) = полковник.  Словник української мови Грінченка