полковничиха

ПОЛКО́ВНИЧИХА, и, ж., розм. Те саме, що полко́вниця.

Одна відставна стара полковничиха кинулась на пишного архідиякона і в екстазі поцілувала його в плече (Довж., І, 1958, 43).

Значення в інших словниках

1. полковничиха — -и, ж., розм. Те саме, що полковниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полковничиха — полко́вничиха іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
3. полковничиха — ПОЛКО́ВНИЧИХА, и, ж., розм. Те саме, що полко́вниця. Одна відставна стара полковничиха кинулась на пишного архідиякона і в екстазі поцілувала його в плече (О. Довженко).  Словник української мови у 20 томах