полковниченко

ПОЛКОВНИЧЕ́НКО, а, ч., заст. Син полковника.

А що там у їх за оказія? Не хоче [гетьманівна] за київського полковниченка? (Мисик, Біля криниці, 1967, 210).

Значення в інших словниках

1. полковниченко — -а, ч., заст. Син полковника.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полковниченко — полковниче́нко іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
3. полковниченко — ПОЛКОВНИЧЕ́НКО, а, ч., заст. Син полковника. А що там у їх за оказія? Не хоче [гетьманівна] за київського полковниченка? (В. Мисик).  Словник української мови у 20 томах