полковниченко

полковниче́нко

-а, ч., заст.

Син полковника.

Значення в інших словниках

1. полковниченко — полковниче́нко іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. полковниченко — ПОЛКОВНИЧЕ́НКО, а, ч., заст. Син полковника. А що там у їх за оказія? Не хоче [гетьманівна] за київського полковниченка? (В. Мисик).  Словник української мови у 20 томах
3. полковниченко — ПОЛКОВНИЧЕ́НКО, а, ч., заст. Син полковника. А що там у їх за оказія? Не хоче [гетьманівна] за київського полковниченка? (Мисик, Біля криниці, 1967, 210).  Словник української мови в 11 томах